Льнянка звичайна – це багаторічна трав’яниста рослина з простим стеблом і лимонно – жовтими квітками. Цвіте рослина майже все літо і саме тоді його і збирають для лікувальних цілей.

Льнянка поширена майже по всій середній смузі Європи і в Середній Азії. Особливо часто її можна зустріти вздовж узбіч доріг, на пустирях і покинутих ділянках. Із – за того, що її квітки схожі на відкриту пащу собаки, в народі її часто називають “собачник”. Інші народні назви – головний трава, серпорез, чистик, урезная трава, п’яна трава.

Льнянка звичайна отримала широке застосування в народній медицині. Ця рослина поліпшує діяльність шлунково – кишкового тракту, і особливо кишечника, посилює виділення жовчі, сечі, поту, перешкоджає утворенню газів в кишечнику при метеоризмі, зменшує припухлості при запальних процесах, має яскраво вираженим проносну дію.

Особливо цілителі відзначають здатність цієї рослини до активізації обмінних процесів, що дозволяє використовувати її для лікування подагри. Для більшої ефективності льнянку змішують в рівних пропорціях зі споришем, 1 ст ложку цієї суміші заливають склянкою окропу, утепливши настоюють 30 хвилин і п’ють 3 рази на день до їди по 100 мл цього настою 3 тижні, з тижневою перервою, протягом 4 – 6 місяців .

Однак слід враховувати деяку токсичність льнянки при тривалому застосуванні всередину і строго дотримуватися дозування. Мало хто знає, що препарати льнянки збільшують силу, підвищують артеріальний тиск, вражають частоту серцевих скорочень, підвищують швидкість кровотоку, що збільшує діурез і дозволяє боротися з серцевою водянкою.

У тибетській медицині вважають льнянку корисною при набряклості суглобів і рекомендують робити компреси на хворий суглоб і приймати настої всередину.

У німецькій народній медицині застосовують льнянку для лікування запалення нирок, сечового міхура, при затримці сечовипускання.

Для лікувальних цілей зрізають всю надземну частину під час цвітіння в суху сонячну погоду. Так як ця рослина має неприємний запах, то сушать його в тіні добре провітрюваних приміщень або під навісами. Зберігають 1 – 2 роки в бавовняно – паперових мішечках.

Cпособи застосування льнянки звичайної.

• Настій. 2 ст ложки трави заливають 300 мл окропу, утеплюють, настоюють півгодини, проціджують і приймають всередину по 2 ст ложки 3 рази на день до їди. Цей же настій можна застосовувати і для ванночок.
• Мазь при шкірних захворюваннях (екзема). Однією частиною 70% спирту заливають 2 частини трави, настоюють у теплому місці і закритій посудині одну ніч, потім додають 10 частин нутряного свинячого жиру і нагрівають на водяній бані до повного випаровування спирту. Отриману суміш проціджують і віджимають. Повинна вийти мазь світло – зеленого кольору для зовнішнього застосування.
• Мазь без спирту. Суху траву льнянки подрібнюють в порошок і 2 частини трави нагрівають з 5 частинами свинячого сала на протязі 3 годин. Потім у гарячому вигляді проціджують, остуджують і застосовують при лишаях, екземі і геморої.
• Компреси. У перебігу 30 хвилин на слабкому вогні нагрівають 0,5 л молока з 20 г подрібнений трави. Отриману кашку застосовують у вигляді компресу при геморої.
• 1 ст ложку трави заливають склянкою окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують. Використовують як компресів і обмивань при фурункулах, вуграх, висипу, гнійниках.
• Проносне. 1 частина сухої трави настояти в 5 частинах горілки на протязі 2 тижнів, процідити. Приймають по 2 ч ложки, розчинивши в 1 ст ложки води, 3 рази на день.